ІНФОРМАЦІЙНИЙ БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ДЛЯ КЕРІВНИКІВ ДИТЯЧОГО ЧИТАННЯ
ДО 125-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
ОЛЕКСАНДРА ПЕТРОВИЧА ДОВЖЕНКА
(1894-1956)

Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм
Олександр Довженко

10 вересня 2019 року виповнюється 125 років від дня народження видатного українського письменника та кінорежисера Олександра Петровича Довженка (1894-1956).
Народився майбутній письменник у багатодітній селянській сім'ї на хуторі В'юнище Сосницького повіту Чернігівської губернії. Батьки його були неписьменні. Сім'я жила бідно. З 14 дітей Довженків вижили тільки Олександр та його сестра Поліна, всі інші діти померли. Тому у згадках про дитинство в уяві Довженка завжди виникали «плач і похорон». Він любив матір, про яку писав: «Народжена для пісень, вона проплакала усе життя, проводжаючи назавжди».
Дитинство Олександра пройшло серед мальовничої природи. Рідна Сосниця, річка Десна назавжди залишилися в його серці.
Вчився Довженко спочатку в Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі. Навчання йому давалося легко – він був відмінником.
У 1911 р. хлопець вступив до Глухівського вчительського інституту (зараз Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка). І був там наймолодшим серед студентів. В інституті юнак вперше познайомився з українськими книжками, які читали він і товариші потай від педагогів. Сам Довженко пізніше говорив: «Заборонено було в нашому середовищі розмовляти українською мовою. З нас готували учителів – обрусителів краю».
У 1914 р. Довженко закінчив інститут та отримав направлення до Житомира. Працював у Житомирській вищій початковій школі, де викладав природознавство, гімнастику, географію, фізику, історію, малювання.
У 1917 р. він переїздить до Києва, де продовжує працювати вчителем та вчиться сам у Київському комерційному інституті (нині Київський національний економічний університет) на економічному факультеті. Коли ж у Києві відкрилася Академія мистецтв, Довженко стає її слухачем. Академію Довженко так і не закінчив, а інститут, за його словами, відвідував до 1920 чи 1921 року.
У 1918-1919 рр. Довженко воював у лавах армії УНР проти більшовиків. Він належав до куреня Чорних гайдамаків, що брали участь у штурмі київського «Арсеналу». Ці події згодом він зобразив у своєму фільмі «Арсенал», але вже по другий бік барикад.
Після визволення Києва від польських інтервентів займав різні посади: секретаря Київського губернського відділу народної освіти, комісара Театру ім. Тараса Шевченка, завідувача відділу мистецтв у Києві.
Так тривало до липня 1921 р., коли О. Довженко став співробітником Наркомату закордонних справ УРСР і його направили на дипломатичну роботу за кордон – спочатку у Варшаву, а згодом у Берлін.
В чей час з'являються перші публікації Довженка-художника. Деякі з його карикатур були надруковані у журналі «Молот» (США). Довженко звернувся до влади з проханням надати йому можливість зайнятися у Німеччині вивченням графіки. Отримавши дозвіл і стипендію в 40 доларів, він близько року навчався у приватній мистецькій школі професора-експресіоніста Віллі Геккеля, де засвоїв палітру живописного експресіонізму.
Влітку 1923 р. Довженко повернувся в Україну й оселився в Харкові, тодішній столиці України. Там він працює як художник-ілюстратор та карикатурист у редакції газети «Вісті», а також ілюструє книги, зокрема «Голубі ешелони» Петра Панча. Тоді ж він тісно спілкується з впливовим на той час і орієнтованим на кіно літературним об'єднанням «Гарт», що було створене у січні 1923 року. Після розпаду «Гарту» Довженко стає одним з засновників ВАПЛІТЕ.
У 1926 р. життя О. Довженка круто змінюється: він їде до Одеси, де починає працювати режисером на кіностудії. Однією з перших проб став фільм «Ягідка кохання».
Сам Олександр Петрович ніколи не зараховував його до свого творчого доробку. І точкою відліку свого кінематографічного життя він вважав стрічку «Сумка дипкур'єра», в якій окрім режисерської роботи він ще знявся і в ролі кочегара.
О. Довженко мріяв про національне кіно. У 1928 р. він за сто днів зняв фільм «Звенигора». Це історія українського народу від сивої давнини до сучасності. Стрічка відтворює легенди скіфів і варягів, запорізьких козаків, громадянської війни, петлюрівців, більшовиків та білогвардійців. Усі вони поєднані одним персонажем – дідом, який уособлює патріархальне селянство, прив'язане до цінностей минулого.
Фільм «Звенигора» став сенсацією 1928 р., і водночас початком особистої трагедії Довженка – за цю стрічку, та згодом за фільм «Земля» його будуть звинувачувати у буржуазному націоналізмі.
Сам Довженко, вже через 10 років після заборони «Звенигори», писав про стрічку у автобіографії: «Звенигора в моїй свідомості одклалася як одна з найцікавіших робіт, це «прейскурант моїх творчих можливостей», я зробив її одним духом – за сто днів, не зробив, а проспівав, як птах. Мені хотілося розсунути рамки екрана... заговорити мовою великих узагальнень».
Першим друкованим відгуком про роботу Довженка стала стаття редактора журналу «Кіно» Миколи Бажана: «Це – історична симфонія, що рівної їй немає в світовому кіно. Це зафільмована лірика, епос і філософія, виявлені в образах такої глибини й значимості, що багатьом не сила до кінця їх розкопати й зрозуміти».
Фільм демонструвався у Москві, відбулися два громадські перегляди у Парижі, які закінчилися оваціями, він обійшов екрани Голландії, Бельгії, Аргентини, Мексики, Канади, Англії, США, Греції.
Наступною роботою О. Довженка стала стрічка «Арсенал», а ще через рік, у 1930 р., на екрани вийшов неперевершений шедевр світової кінокласики – «Земля».
Критики зустріли фільм неоднозначно. Після необхідних купюр та численних офіційних та приватних показів 8 квітня 1930 р. «Земля» вийшла на київські екрани, а вже 17 квітня фільм зняли з показу. Офіційна причина – натуралізм та замах на звичаї.
У той час як показ стрічки було заборонено в Україні, у Європі вона мала грандіозний успіх. Після прем'єри у Берліні про Олександра Довженка з'явилосяя 48 статей, у Венеції італійські кінематографісти називають Довженка «Гомером кіно». А ось у Радянському Союзі стрічку реабілітують лише у 1958 р. після міжнародного референдуму у Брюсселі, де він увійде до числа 12 найкращих фільмів всесвітньої історії кіно.
Довженко писав в «Автобіографії» про те, що сталося з ним після випуску «Землі»: «Радість творчого успіху була жорстоко подавлена страховинним двопідвальним фейлетоном Дем'яна Бєдного під назвою «Философы» в газеті «Известия». Я буквально посивів і постарів за кілька днів. Це була справжня психічна травма. Спочатку я хотів був умерти».
З червня по вересень 1930 р. Олександр Довженко разом з Данилом Демуцьким та Юлією Солнцевою перебував у Чехословаччині, Німеччині, Англії та Франції. Повернувшись, він запропонував керівництву «Українфільму» сценарій про трагедію Умберто Нобіле та Руала Амундсена, але отримав відмову.
Щоб мати можливість працювати далі Довженко знімає фільм про будівництво греблі Дніпрогесу – «Іван» (перший звуковий фільм). Сценарій він написав нашвидкуруч – за 11 днів, але сам майже не знімав його, доручаючи робити це асистентці та дружині Юлії Солнцевій. Перебільшене захоплення працею, піднесення машин, на фоні яких люди виглядали лише статистами, перетворили цей фільм на суцільний блеф. «Іван» був приречений на провал.
Після цього фільму батьків Довженка вигнали з колгоспу, а за ним самим посилили нагляд.
У 1934 р. Олександр Петрович переїздить до Москви. Там він знімає стрічку «Аероград» про нове місто, яке виростає серед тундри, про прекрасне та світле майбутнє чукчів. Для визначення місць натурних зйомок Довженко вирушає в експедицію на Далекий Схід.
За «Аероградом» йде «Щорс», з основною темою – народ у війні. Сценарій, побудований за маршрутами боїв Миколи Щорса, весь час перероблявся. Деякі епізоди Довженко змушений був переписувати по 5-6 разів. Врешті він зняв цей фільм, що мав яскраве національне забарвлення, був сповнений народними піснями та танцями, місцевими звичаями та думами. Російська та українська мови в стрічці органічно поєднані.
Фільм вийшов на екрани 1 травня 1939 р., одночасно у Москві та в Києві, й за перший тиждень його переглянули близько 31-го мільйона глядачів. За цю роботу митець був удостоєний Державної премії СРСР.
Після приєднання Галичини у 1939 р. Олександра Довженка відправили в експедицію кінематографістів до Західної України та Західної Білорусі. Впродовж двох місяців Довженко мандрував західними землями. В результаті з'явилася історична хроніка «Визволення», що супроводжувалася різким політичним коментарем. У хроніці О. Довженко показав щойно визволений від польського ярма багатий та цивілізований народ, в якому живе дух свободи. «Визволення» продемонстрували 11 вересня 1940 р., після чого фільм швидко зник з екранів.
У цей час майстер продовжував працювати над своєю давньою мрією, що була відкладена майже на 10 років – сценарієм «Тараса Бульби». Наприкінці травня 1940 р., після довгих консультацій з Дмитром Яворницьким, Довженко закінчив його. Але якраз у той час, коли режисер готувався до від'їзду на зйомки, почалася війна, яка остаточно поклала край заповітному бажанню митця.
З початком війни Довженко був евакуйований до Ашхабада та призначений полковником інтендантської служби. Невдовзі він добровольцем пішов на фронт, працював у газетах «Красная Армия», «Красная звезла», «Известия», став свідком звільнення від окупації, після чого надрукував в «Известиях» 31 березня 1942 р. статтю «Україна в огні».
Однойменну назву має сценарію фільму, який Довженко написав у 1941-1943 рр. Деякі уривки цього сценарію з'явилися у пресі в вересні 1943 р., викликавши обурення керівництва держави. Довженку запропонували переписати сценарій. А 30 січня 1944 р. він дізнався про заборону свого фільму. У той же день Довженко знищив три «найкрамольніші» зошити свого щоденника, який вів з 1939 р.
Режисера звільнили з посади художнього керівника Київської кіностудії, викреслили зі складу комітету присудження Сталінської премії, а також зі списків майбутньої Художньої ради. Натомість режисера перевели до Центральної студії кінохроніки, де він використав свій талант монтажера та коментатора, взявши участь у створенні документальних стрічок «Битва за нашу Радянську Україну» та «Перемога на Правобережжі» (1945).
Після війни О. Довженко знімає документальний фільм про Вірменію «Рідна країна», а у 1949 р. – повнометражний художній фільм «Мічурін» за власною п'єсою «Життя в цвіту». Поновлений на посаді в кіностудії «Мосфільм» із серпня 1945-го, Довженко відтворив біографію вченого, до якої включив зашифровані моменти власної біографії. Це останній твір, закінчений за життя автора.
Проекти «Золоті ворота» та «Тарас Бульба» так і не були втілені.
На початку п'ятдесятих років режисер займається педагогічною та викладацькою роботою в Інституті кінематографії, пише сценарії та кіноповісті: «Відкриття Антарктиди», «Поема про море», «Повість полум'яних літ», «Зачарована Десна».
Сповнений творчих планів, О. П. Довженко раптово помирає 25 листопада 1956 р. на дачі під Москвою. Поховали його на Ново-Дівичому цвинтарі у Москві.
Уже після смерті О. П. Довженка його дружина Ю. Солнцева заверщила зйомки цих фільмів.
У 1959 р. за сценарій фільму «Поема про море» О. П. Довженку посмертно присуджують Ленінську премію.
У 2006 році громадські кола України підняли питання про перенесення праху О. П. Довженка та його дружини в Україну.

***

У списку представлені книги, літературно-критичні статті, сценарії заходів, розробки уроків, електронні ресурси, що висвітлюють життя та творчість О. П. Довженка. Список містить вступну статтю, яка знайомить з життєвим та творчим шляхом митця.
Запропоновану літературу можна знайти у фондах Централізованої системи бібліотек для дітей м. Дніпра.

ТВОРИ ПИСЬМЕННИКА:

Довженко, Олександр Петрович. Вибране : для старш. шк. віку / О. П. Довженко ; [упоряд. текстів та передм. О. М. Таранченко]. – К. : Школа, 2008. – 320 с. – (Шкільна хрестоматія). – Бібліогр.: с. 316.
ЦДБ(с), б/ф 02, 03, 04, 06, 07, 08, 09, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 19, 24, 25, 26, 28, 30

Довженко, Олександр Петрович (1894-1956). Вибране : для ст. шк. віку / О. П. Довженко ; [упорядкув. текстів та передм. О. М. Таранченко]. – К. : Школа, 2008. – 320 с. – (Бібліотека шкільної класики). – Бібліогр.: с. 316.
б/ф 02

Довженко, Олександр Петрович. Воля до життя ; Незабутнє ; Ніч перед боєм / О. П. Довженко. – Харків : Фоліо, 2015. – 31 с. – (Патріотична бібліотека).
ЦДБ(с), б/ф 02, 03, 04, 06, 07, 08, 09, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 19, 24, 25, 26, 28, 30

Довженко, Олександр Петрович. Зачарована Десна : кіноповісті, оповідання, щоденник / О. П. Довженко. – Харків : Фоліо, 2008. – 287 с. – (Українська література).
б/ф 02, 03, 04, 06, 07, 08, 09, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 19, 24, 25, 26, 28, 30

Довженко, Олександр Петрович (1894-1956). Зачарована Десна : кіноповість, оповід., щоденник / О. П. Довженко. – Харків : Фоліо, 2007. – 287 с. – (Українська література).
ЦДБ(с), б/ф 02, 03, 04, 06, 07, 08, 09, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 19, 24, 26, 28, 30

Довженко, Олександр Петрович (1894-1956). Зачарована Десна : [для серед. та ст. шк. віку] / О. П. Довженко ; [упоряд. О. М. Таранченко]. – К. : Школа, 2006. – 144 с.
ЦДБ(с), б/ф 02, 04, 15, 19, 25

Довженко, Олександр Петрович (1894-1956). Зачарована Десна / О. П. Довженко ; [упорядк. О. М. Таранченко]. – К. : Школа, 2006. – 144 с. – (Хрестоматія школяра).
б/ф 11

Довженко, Олександр Петрович. Україна в огні : кіноповість / О. П. Довженко ; передм. О. Підсухи. – К. : Україна, 2004. – 144 с. : іл.
б/ф 25, 26

ЛІТЕРАТУРА ПРО ПИСЬМЕННИКА:

Видатні постаті в історії України ХХ ст. : короткі біогр. нариси. - К. : Вища школа, 2011. – 392 с.
б/ф 15, 25

Дерманський, Сашко. Сашко Дерманський про Авіценну, Олександра Суворова, Олександра Довженка, Уолта Диснея, Пеле / С. Дерманський ; [ред. О. Муранова ; худож. Ю. Толмачова]. – К. : Грані-Т, 2007. – 112 с. : іл. – (Життя видатних дітей).
ЦДБ(с), б/ф 02, 03, 04, 06, 07, 08, 09, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 19, 24, 25, 26, 28, 30

Енциклопедія Сучасної України. Т. 8 : Дл-Дя ; Додаток А-Г / НАН України ; Наукове товариство ім. Шевченка ; Координаційне бюро Енциклопедії Сучасної України ; [редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський та інші]. – К., 2008. – 716 с. : фотогр.
ЦДБ(с)

Клімов, Андрій Анатолійович. Україна. Видатні постаті / А. А. Клімов. – Харків : Веста : Ранок, 2008. – 128 с. : іл.
ЦДБ(с), б/ф 14, 24, 28

Література України / [авт.-упоряд.: В. Скляренко, Я. Батій ; іл. Г. Беззубова ; ред. Н. Фоміна]. – Харків : Фоліо, 2009. – 319 с. : іл., фот. – (Дитяча енциклопедія).
ЦДБ(с), б/ф 02, 04, 06, 08, 09, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 19, 24, 25, 28, 30

Література України / [упоряд.: В. М. Скляренко, Я. О. Батій ; худож. Г. В. Беззубов]. – Харків : Фоліо, 2006. – 319 с. : іл. – (Дитяча енциклопедія).
б/ф 26

Панасенко, Тетяна Михайлівна. Олександр Довженко / Т. М. Панасенко ; [худож.-оформ. Є. В. Вдовиченко]. – К. : Укрвидавполіграфія, 2012. – 120 с.
б/ф 19

Україна Incognita / за заг. Ред. Л. Івшиної ; [упоряд.: В. Панченко, С. Махун, І. Сюндюков]. – Вид. 8-ме, стер. ; Перше вид. 2002 р. – К. : Українська кр. -група, 2015. – 400 с. : іл. – (Бібліотека газети «День»).
ЦДБ(с), б/ф 04, 26

Усі українські письменники : [упоряд.: Ю. І. Хізова, В. В. Щоголева]. – Харків : Торсінг плюс, 2008. – 384 с. – (Іду на урок).
ЦДБ(с), б/ф 02, 04, 07, 08, 09, 10, 13, 14,15, 16, 17, 19, 24, 25, 26, 28, 30

***

Адаменко, Микола. Сосниця у серці України : [містечко Сосниця (Чернігівська область)] / М. Адаменко // Краєзнавство. Географія. Туризм (Шкільний світ). – 2012. - № 20 (травень). – Шкільний туризм. – Вип. 5. – С. 13-16.

Гета, Олена. «Щоденник» Олександра Довженка – викривальний документ, звинувачувальний акт системі : урок позакласного читання в 11 класі / О. Гета // Дивослово. – 2014. - № 7-8. – С. 20-25.

[Добірка матеріалів про історичні події в країні та світі, історичні довідки, цікаві факти про Другу світову війну, видатних історичних, політичних, педагогічних і культурних діячів України та ін.] : тематична вкладка // Позакласний час. – 2018. - № 8. – Школа патріота. – С. 1-48.

Кожукало, Н. В. «Я України син, України...» : мистецький вечір-портрет, присвячений 120-річчю від дня народження Олександра Петровича Довженка : [долі та слово] / Н. В. Кожукало // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2015. –
№ 10. – С. 23-26. – Бібліогр.: с. 26.

Мистецтво бачити світ : до 125-річчя від дня народження О. П. Довженка // Шкільна бібліотека. – 2019. - № 8. – С. 51-53.

Наймасовіше з мистецтв : 9 вересня – День українського кіно // Шкільна бібліотека. – 2017. - № 8. – С. 25-29.

Осадча, Юлія. Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно... : (до 60-річчя повісті О. Довженка «Зачарована Десна») : [із збірки «Книга творить людину»] / Ю. Осадча // Шкільна бібліотека. – 2015. - № 11. – С. 30-31.

Решодько, Лідія. Експресія думки, образу, деталі в «Зачарованій Десні» О. Довженка і на картинах М. Приймаченко : 11 клас / Л. Решодько // Дивослово. – 2012. - № 1. – С. 16-19.

Слюсар, А. Ф. Літературні ребуси : [назви творів кр.. Письменників] / А. Ф. Слюсар // Шкільна бібліотека. – 2017. - № 10. – С. 127.

Хархун, Валентина. Ревізійна модель війни : «Україна в огні» Олександра Довженка / В. Хархун // Дивослово. – 2011. - № 5. – С. 45-49.

Це правда про народ... : [сценарій, присвячений творчості О. Довженка : із збірки «Книга творить людину»] / Національна бібліотека України для дітей // Шкільна бібліотека. – 2014. - № 10. – С. 34-36.

Цікаві бувальщини із життя відомих українців // Шкільна бібліотека. – 2017. – № 9. – С. 125-127.

Я народився і жив для добра і любові... : до 120-річчя від дня народження О. П. Довженка (1894-1956) // Календар знаменних і пам'ятних дат. – К., 2014. - № 3, 2014. – С. 88-98. – Бібліогр.: с. 95-98.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ:

Біографія Олександра Довженка [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://onlyart.org.ua/biographies-poets-and-writers/dovzhenko-oleksandr-biografiya/>. – Назва з екрана.

10 невідомих фактів про Олександра Довженка [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://kinoukraine.com/10-nevidomyh-obraziv-oleksandra-dovzhenka/. – Назва з екрана.

Довженко Олександр Петрович [Електронний ресурс] : [біографія]. – Режим доступу:
http://heroes.profi-forex.org/ua/dovzhenko-oleksandr-petrovich. – Назва з екрана.

Олександр Довженко [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://ukrlit.net/author/dovzhenko.html. – Назва з екрана.

Олександр Довженко – повні тексти творів [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=21. – Назва з екрана.