ІНФОРМАЦІЙНИЙ БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ДЛЯ КЕРІВНИКІВ ДИТЯЧОГО ЧИТАННЯ
ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОКОСТУ

27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту.
1 листопада 2005 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію № 60/7 «Пам'ять про Голокост». «Голокост, що призвів до винищування однієї третини євреїв і незліченних жертв з числа представників інших меншин, буде завжди служити всім народам застереженням про небезпеки, що таять у собі ненависть, фанатизм, расизм і упередженість», - йдеться в резолюції.
Оголосивши 27 січня Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту, Генеральна Асамблея ООН закликала людство зберегли пам'ять про цю трагедію з метою запобігання в майбутньому геноциду й охороняти, як пам'ятки історії, місця, де відбувалися масові вбивства євреїв.
Уперше Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту відзначили в світі у 2006 р. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року.
З давньогрецької слово «голокост» перекладається як «всеспалення». У широкому значенні голокост – переслідування та масове знищення нацистами євреїв під час Другої світової війни, коли жертв знищували за етнічну приналежність.
Саме 27 січня в 1945 році солдати 1-го Українського фронту визволили в'язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау, поблизу польського містечка Освенцім. За час існування цього концтабору в ньому загинуло, за різними оцінками, від 1,5 до 2,2 млн людей, з яких 1,1 млн були євреями. Саме цей табір вважається головним символом Голокосту в світі.
Вперше Гітлер застосував термін «остаточне вирішення єврейського питання» ще в 1919 році, та до «кінцевої мети» нацисти приступили саме під час Другої світової війни. Рішення про масове знищення євреїв було прийнято 20 січня 1942 року. Вже у лютому відбулися перші масові розстріли – в селі Хащувате (Україна) розстріляли 986 євреїв. У Білорусі 2 березня знищили Мінське гетто – близько 5 тисяч осіб. З лютого по березень нацисти ліквідували польські гетто – їхніх жителів відправили у табори смерті. Але це – лише початок убивств цілої раси...
Голокост в Україні
На окупованих українських територіях в 1941-1945 роках також відбувалося систематичне знищення євреїв. За цей період в Україні жертвами Голокосту стали понад 1,5 млн осіб. Жахлива політика терору проти євреїв знищила їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту.
Символом Голокосту в Україні став масовий розстріл близько ста тисяч людей у Бабиному Яру (м. Київ), більшість з яких були євреями. Саме ця місцевість в Україні вважається місцем «остаточного вирішення єврейського питання». Масові розстріли тут розпочалися відразу після вступу нацистів до Києва. Акцію по знищенню єврейського населення організували дуже швидко. 26 вересня 1941 р. відбулася нарада, на якій розглянули заходи щодо ліквідації єврейського населення міста. Місцем розстрілу вибрали Бабин Яр - один з найбільших на території Києва ярів (завдовжки 2,5 км та завглибшки від 10 до 50 метрів), де можна було б заховати тисячі трупів. До Бабиного Яру існували зручні підходи, поряд - залізнична станція Лук'янівка-товарна, й це давало змогу створити враження у приречених, що їх готують до переїзду на нове місце проживання.
Аби в місті не довідалися про страти, окупанти надійно оточили велику територію, що прилягала до Бабиного Яру, вжили необхідних заходів по забезпеченню транспортом і достатньою кількістю людей для здійснення жахливого плану. А Києвом поширили чутки про переселення євреїв. Був вигаданий і привід: від вибухів і пожеж в центрі міста постраждали найкрасивіші вулиці, у тому числі й Хрещатик, і тому залишатися там небезпечно.
28 вересня 1941 року на вулицях Києва з'явилися оголошення українською, російською та німецькою мовами, в яких наказували євреям взяти з собою документи, гроші, коштовності, теплу білизну та інше і зібратися у певному місці. А хто не підпорядкується цьому розпорядженню, той буде розстріляний. Люди подумали, що їх будуть кудись перевозити, і пішли...
29-30 вересня 1941 р. через усе місто йшли десятки тисяч євреїв. Люди несли валізи й вузли, везли хворих і літніх рідних. Їх проводжали друзі, родичі, не підозрюючи про майбутню трагедію. Деякі з проводжаючих дійшли до Бабиного Яру, звідки вже нікого не випустили. Ті з них, хто не зуміли переконати нацистів, що не євреї, там і загинули.
За ці два дні було знищено 33 771 осіб. Розстріли у Бабиному Яру продовжувалися до кінця вересня 1943 р. Серед загиблих, окрім євреїв, були також підпільники, в'язні гестапо, українські націоналісти, в'язні Сирецького концтабору, роми, душевнохворі. Таким чином, Бабин Яр став могилою для більш ніж 100 000 цивільних громадян та військовополонених.
Свої «Бабині Яри» були в кожній з окупованих областей України.
На Буковині, Бессарабії та Придністров'ї окупаційна влада створила протягом 1941 р. власні гетто і табори праці для євреїв. Загалом на цих землях окупантами було знищено близько 300 000 євреїв.
Протягом тижня, внаслідок погромів, у Львові загинули 6 000 євреїв. «Остаточне вирішення єврейського питання» призвело до знищення євреїв Галичини у таборах і гетто Тернополя, Дрогобича, Борислава, Сколе, Стрия та інших міст. Загалом там загинуло 610 000 євреїв.
26-28 серпня 1941 року відбувся масовий розстріл євреїв у м. Кам'янець-Подільський, тоді було знищено 23 600 євреїв. Євреї, які залишалися на території Закарпатської України, у травні-червні 1944 р. були вивезені до концтабору Аушвіц. По прибутті, більшість з них, одразу загинули в газових камерах.
Серед в'язнів була 18-річна Лілі Якоб з родиною із закарпатського села Білки. Їй єдиній з усієї родини вдалося вижити в концтаборі. Завдяки цій дівчині збереглися фотосвідчення масового вбивства євреїв в Аушвіці.
Звільнення до Лілі прийшло в концтаборі Дора-Міттельбау в Німеччині у квітні 1945 року. Саме тоді, в одній зі спорожнілих есесівських казарм, вона натрапила на фотоальбом і з подивом впізнала на фото рідних, друзів і знайомих у день їхнього прибуття в Аушвіц. Дівчина зберегла альбом. Згодом фото зі знайденого Лілі альбому стали речовими доказами на суді над нацистами з Аушвіца, а вона сама - свідком на суді. Зараз «Альбом Аушвіца» зберігається в Меморіальному комплексі історії Голокосту «Яд Вашем» в Ізраїлі.
На територію Дніпропетровщини німецькі війська ввійшли 12 серпня 1941 р., а 26 серпня був захоплений Дніпропетровськ. Як і по всій Україні, розпочалося цілеспрямоване винищення євреїв шляхом масових розстрілів. Спочатку окупанти провели перереєстрацію єврейського населення, що й стало початком його знищення. Для цього представники кожної єврейської родини мали з'явився для «штемпелювання паспортів». Серед місцевого населення нацисти розпалювали почуття антисемітизму.
У жовтні 1941 р. міські євреї були зібрані біля Головунівермагу в центрі міста і під конвоєм направлені до нагірної частини міста. Там, на території лісорозсадника, протягом двох днів було розстріляно 11 тисяч містян, яких потім скинули у глибоку балку. Щоб заглушити крики жертв, нацисти вмикали двигуни вантажних автомобілів.
Другим великим місцем розстрілу євреїв був протитанковий рів, що знаходився за 4 км від міста. З жовтня 1941 по жовтень 1943 рр., майже щоденно, німці привозили туди машинами євреїв та розстрілювали їх.
Наступним кроком окупантів у «вирішенні єврейського питання» було виселення уцілілих євреїв до гетто. У грудні 1941 р. на вулицях міста були розвішані звернення голови міської управи до євреїв, в яких повідомлялося про те, що вони будуть переселені до єврейського кварталу – гетто. Згідно з проведеним підрахунком єврейського населення, у грудні 1941 р. в місті залишилося 156 чоловіків, 427 жінок і 227 дітей. Внаслідок голокосту в 1941-1943 рр. загинуло ще близько 800 євреїв. До сьогоднішнього дня достеменно не відомо чи було у Дніпропетровську дійсно влаштовано гетто. Однак, згідно статистичним даним, станом на 1 травня 1943 р. у місті не залишилося жодного єврея.
Жертвами Голокосту на території Запорізької області стали 14 118 євреїв. Їх розстрілювали протягом всього періоду окупації, але найбільше їх знищили в березні-травні 1942 р. За свідченням місцевих жителів, євреїв у Запоріжжі почали реєструвати з 14 жовтня 1941 р., примушуючи носити на лівій руці білу пов'язку зі жовтим кантом та шестикутною зіркою. 24 березня 1942 р. євреям наказали зібратися біля міської управи, нібито для відправлення на роботу до Мелітополя, а натомість їх розстріляли.
Найбільшими місцями страт у Запоріжжі були територія колишнього радгоспу ім. Сталіна (тепер Дослідна станція), у Бердянську – Мерлікова балка, у Мелітополі – протитанкові рови поблизу міста.
У Мелітополі 8 жовтня 1941 р. окупаційна влада оголосила реєстрацію єврейського населення міста начебто для переселення, а натомість їх розстріляли в протитанковому рову біля сіл Вознесенівка та Костянтинівка. Очевидці масових розстрілів євреїв згадують, що спочатку розстрілювали чоловіків, а згодом жінок та дітей. Поранених ховали живцем. Місцеве населення згадувало, що ще кілька днів лунали стогони жертв, а земля начебто рухалася, однак охорона нікого не підпускала. Практично щодня до протитанкового рову під Мелітополем звозили по 2-3 машини євреїв і розстрілювали. У результаті таких дій протягом двох років у місті було винищено майже все єврейське населення – близько 8 000 осіб.
24 жовтня 1941 року був окупований Харків. Вже на початку грудня нацисти провели перепис населення міста. Причому євреїв заносили в особливі «жовті» списки, куди були внесено імена 10 271 харківських євреїв, серед яких більше 75 % становили жінки, діти й люди похилого віку. 14 грудня 1941 року всіх євреїв у дводенний термін зобов'язали переселитися на околицю міста, в район ХТЗ. У робітничих бараках, що залишилися після будівництва заводу, було організоване єврейське гетто. За свідченнями джерел, майже одразу почалися розстріли; приречених групами по 250-300 осіб гнали в Дробицький Яр. На дітей куль не витрачали: вкидали до котлованів живими. Уже на початку 1942 року харківське гетто припинило своє існування. Також в яру розстрілювали полонених червоноармійців і психічно хворих людей. Всього ж, за даними Державного архіву Харківської області, було розстріляно близько 16-20 тисяч осіб.
Після взяття Одеси окупанти розстріляли 20 000 місцевих євреїв. У жовтні 1941 року в селі Богданівка на Одещині (сьогодні - Миколаївська область) загарбники створили табір знищення. У грудні 1941 року, після спалаху епідемії тифу, вони вирішили знищити всіх в'язнів табору. Тоді ж було вбито понад 40 000 євреїв. Кількість жертв, знищених в Доманівському районі, перевищує 115 000 чоловік, з них близько 55 000 - безпосередньо в Богданівці.
У Вінницькій області під час окупації було знищено майже 200 тисяч євреїв. Перед приїздом Гітлера у ставку Вервольф, у Стрижавці були знищені всі євреї - 227 осіб, які проживали там на той час. 16 квітня 1942 року був повністю знищений єврейський район Вінниці - Єрусалимка. У селі Печера на Вінниччині окупаційна влада влаштувала свій Освенцім. У цьому концтаборі було 11 тисяч осіб, більшість з них - євреї. Голодом та хворобами там було замордовано 10 тисяч людей.
Масштаби цієї страшної трагедії шокують: офіційно визнано, що жертвами масового знищення євреїв під час Другої світової війни стали 6 млн осіб, у тому числі 1,5 млн дітей. Від 2,2 до 2,5 мільйона євреїв було знищено на території колишнього Радянського Союзу.
Важливо не забувати про це, адже трагедія Голокосту - це урок для всього людства, застереження про небезпеку упередженого ставлення до представників інших народів і культур.

***

Матеріали інформаційного бібліографічного списку літератури можна використати організаторам дитячого читання для підготовки до проведення позакласних заходів, присвячених вшануванню пам'яті жертв Голокосту.
Запропоновану літературу можна знайти у фондах Централізованої системи бібліотек для дітей м. Дніпра.

ЛІТЕРАТУРА ПРО ГОЛОКОСТ:

Друга світова війна в історичній пам'яті України : за матеріалами Українського інституту національної пам'яті / [упоряд.: Л. Герасименко, Р. Пилявець]. - К. ; Ніжин : ПП Лисенко М. М., 2010. - 247 с. : фотогр., карти.
Б/ф 7, 9

Україна в Другій світовій війні: погляд з ХХI ст. : у 2-х кн. Кн. 2 : Історичні нариси / Інститут історії України ; [авт.: О. Бровар [та ін.] ; ред. В. Смолій [та ін.]. - К. : Наукова думка, 2011. - 943 с. : фот. - Пристат. бібліогр.
ЦДБ(с)

Гавриш, Світлана. "Тут людська кров, пролита без пощади, горить в могилі, як незгасна грань" / С. Гавриш, С. Корнюкова // Зарубіжна література (Шкільний світ). - 2007. - № 7-8. - С. 3-9. - Бібліогр.: с. 9.

Гладченко, О. М. Урок пам'яті "Бабин Яр: без права на забуття" : позаурочна робота : [сценарій заходу] / О. М. Гладченко // Історія та правознавство. - 2012. – № 22-23. – С. 53-57. - Бібліогр.: с. 57.

Григорьев, Александр. Триумф и трагедия праведника мира : [сто лет назад родился шведский дипломат Рауль Валленберг] / А. Григорьев // Наше місто. - 2012. - 5 груд. - С. 6.

Іванова, Наталія. Вічний вогонь Менори : позакласний захід з історії України : 11-й кл. / Н. Іванова // Історія України (Шкільний світ). - 2017. - № 7. - С. 19-23. - Бібліогр.: с. 23.

"Дитя людське" : до 140-річчя від дня народження Януша Корчака (1878-1942) // Календар знаменних і пам'ятних дат. - К., 2018. - № 3, 2018. - С. 46-58. - Бібліогр.: с. 52-58.

Назарець, В. М. Трагедія Голокосту очима Пауля Целана / В. М. Назарець, Є. М. Васильєв // Зарубіжна література в школах України. - 2007. - № 11. - С. 37-38.

Помним ради будущего : [добірка статей про голокост та геноцид] // Позакласний час. - 2011. - № 7. - С. 11-16.

Рубленко, Владислав. Окупаційний режим та рух Опору : 11 клас / В. Рубленко // Історія України (Шкільний світ). - 2015. - № 19. - Всесвітня історія. - 2015. - № 10. - С. 3-9.

Сценарна мозаїка : виховні заходи вересня : [добірка матеріалів для проведення свята з нагоди 160-річчя від дня народження І. Франка, свята осені, Всесвітнього дня туризму та до Дня вшанування пам'яті загиблих у Бабиному Яру] // Позакласний час. - 2016. - № 8. - С. 43-54.

Український календар : вересень : [календар подій] // Позакласний час. - 2020. - № 8-9. - С. 3-5.

Фоміна, Світлана. Педагог, письменник, лікар : до 70-річчя від дня смерті Януша Корчака у концтаборі "Треблінка" / С. Фоміна, Н. Біневська, О. Скуміна // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2014. - № 9. – С. 2-12.

Фоміна, Світлана. Педагог, письменник, лікар : до 70-річчя від дня смерті Януша Корчака у концтаборі "Треблінка" / С. Фоміна, Н. Біневська, О. Скуміна // Зарубіжна література в школах України. - 2012. - № 9. – С. 54-64, 3-а с. обкл.

Фоміна, Світлана. Януш Корчак: педагог, письменник, лікар / С. Фоміна, Н. Біневська, О. Скуміна // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2014. - № 9. - С. 2-12.

Це страшне слово "Голокост" : 27 січня - Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту // Шкільна бібліотека. - 2016. - № 12. - С. 81-85.


ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ:

Голокост. Біль і пам’ять [Електронний ресурс] : бібліографічний огляд літератури. – Режим доступу:
https://cibs.ubs.edu.ua/wp-content/uploads/2017/01/holokost.pdf. – Назва з екрана.

27 січня Міжнародний день пам'яті жертв голокосту [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://korostenska-rda.gov.ua/news/1580106141/. – Назва з екрана.

27 січня – Міжнародний день пам'яті жертв голокосту [Електронний ресурс] // Український інститут національної пам’яті [веб-сайт]. – Електронні дані. – Режим доступу:
https://old.uinp.gov.ua/news/27-sichnya-mizhnarodnii-den-pamyati-zhertv-golokostu. – Назва з екрана.

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://novogrodovka-rada.gov.ua/korysna-informatsiia/anons-podii/291-mizhnarodnij-den-pam-yati-zhertv-golokostu. – Назва з екрана.

Місця нацистського терору на території Дніпропетровської та Запорізької областей, 1941–1944 рр.[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.territoryterror.org.ua/uk/publications/details/?newsid=479. – Назва з екрана.

Сьогодні – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://myrgorod.pl.ua/news/sogodni-mizhnarodnyj-den-pamjati-zhertv-golokostu. – Назва з екрана.


Ukrainian Chinese (Traditional) English French German Italian Russian Spanish

  • Бібліотека-філія № 6

    Фантастична мандрівка у "Світ казки чарівної"

  • Бібліотека-філія № 4

    Персональна виставка "Мистецький простір Європи та світу"

  • Бібліотека-філія № 2

    Гостюємо у казок!!! День казки

  • Бібліотека-філія № 3

    Бесіда-порада для підлітків "Доброта зближує серця"

  • Центральна бібліотека для дітей

    Центральна бібліотека для дітей влаштувала незабутнє свято для своїх читачів: переможців конкурсу "Книжкова веселка"