ІНФОРМАЦІЙНИЙ БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ДЛЯ КЕРІВНИКІВ ДИТЯЧОГО ЧИТАННЯ
ДО 185-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
ОЛЕКСАНДРА МИКОЛАЙОВИЧА ПОЛЯ
(1832-1890)

 Моїм першим правилом було служити, ніколи не отримуючи за це плати...
Олександр Поль

1 вересня 2017 року виповнюється 185 років від дня народження відомого підприємця, дослідника-археолога, мецената, громадського діяча Придніпровського краю Олександра Миколайовича Поля (1832-1890).
О. М. Поль народився 1 вересня (20 серпня за старим стилем) 1832 року в селі Малоолександрівка Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. По батьківській лінії він походив з дворянського роду. Його дід по батькові, Йоганн фон Поль, німець за походженням, перейшов на службу в російську армію і за подвиги у російсько-турецькій війні (1787-1791) отримав 1500 десятин землі поряд з річкою Мокра Сура в Придніпров'ї. Мати Олександра Поля – Ганна Павлівна (уроджена Полетика) – походила з відомого українського козацького роду Полуботків.
Ще в дитинстві Олександр проявляв неабиякі здібності до іноземних мов, в оригіналі читав неймовірну кількість книжок, знав безліч міфів Стародавньої Греції, цікавився історією Риму та Єгипту. Завдяки бабусі Варварі Дмитрівні Полетики юнак зацікавився історією Запорозької Січі, знав масу легенд та билин про запорозьких козаків, особливо про гетьмана Полуботка.
Отримавши гарну домашню освіту, хлопець продовжив навчання у Полтавській гімназії, яку успішно закінчив у 1850 році зі срібною медаллю. У тому ж році він вступив до Дерптського (сучасний Тартуський в Естонії) університету. Олександр Поль не лише блискуче склав 11 вступних іспитів, а й приголомшив комісію вільним володінням 6 європейськими мовами.
Коли Олександр був на третьому курсі, померла його мати, а невдовзі й батько. Сиротами залишилися семеро дітей (молодшій Юлі було сім років). Йому треба було вирішувати сімейні проблеми. Влітку 1854 року О. Поль на деякий час приїжджає додому, щоб взяти на себе управління спадком, який залишив батько. Владнавши питання з батьковим маєтком, у тому ж році він повернувся до Дерпту і блискуче завершив навчання, отримавши ступінь кандидата дипломатичних наук. Свою дипломну роботу, виконану німецькою мовою, юнак присвятив темі міжнародних торгівельних відносин.
У 22-річному віці Олександр був змушений відмовитися від академічної кар'єри і повернутися на рідну Катеринославщину до батьківського маєтку, який згодом повністю відійшов у володіння старшого брата Петра.
Власне господарство Олександр Поль піднімав самотужки. У 1857 році він придбав 1350 десятин землі біля сіл Любомирівка та Олександропіль. За десять років він перетворив свій маєток у прибуткове господарство. Тут були кінний і цегляний заводи, завод великої рогатої худоби.
Маючи різнобічну освіту, О. Поль зацікавився розмаїтістю рослинного світу та надзвичайною геологічною будовою Криворіжжя. Віковічні дерева, скелі, печери таїли безліч історичних реліквій.
Його увагу привернула 37-метрова гора, яка височила на березі річки Саксагань та мала в народі недобру славу. Місцеві мешканці називали її «Орлине гніздо» та вважали притулком розбійників. За легендою, в горі були заховані неймовірні багатства, але взяти їх могла лише чесна та хоробра людина.
Озброївшись рушницею та залізною палицею, яку завжди брав із собою в подорожі, Поль піднявся на вершину гори та присів відпочити. Його зацікавила порода, з якої складалася гора, схожа на потужний вихід граніту. Але, відколовши палицею шматок, дослідник побачив, що місце сколу забарвлене в незвичний чорний колір із червоним відтінком. Взявши зразки додому, Александр Поль провів хімічні досліди та виявив у них значний вміст заліза. Згадалися розповіді старих людей, як козаки руду копали, плавили метал. Пригадалися папери із архіву князя Потьомкіна, де йшлося про поклади кам'яного вугілля, залізної руди та інших мінеральних багатств у цих місцях.
Ніхто до Поля не цікавився багатством покладів, вмістом заліза в руді. Олександр Миколайович відвіз зразки до Фрейберзької гірничої академії. Там професор Л. Штріпельман провів дослідження і оголосив, що руда – рідкісна, найкраща в світі, містить 70% заліза. За власні кошти Поль запросив професора до Катеринославщини, оплатив не тільки поїздку, а ще й тисячу франків щомісяця, доки вчений проводив дослідження.
Експерт підтвердив значимість родовища та, повернувшись додому, написав книгу, у якій виклав результати своїх досліджень і науково обґрунтував можливість промислової експлуатації об'єкту. Книга була опублікована в Лейпцигу в 1873 році на кошти О. Поля, а також, перекладена ним російською мовою, вийшла в Петербурзі.
Щоб отримати право на розробку родовища Поль купив Дубову Балку й орендував Криворізькі поклади – найбільшу ділянку України. Вдень доводилося працювати на руднику, увечері переглядав звіти. Відпочивати було ніколи.
У 1862 році Олександр Миколайович одружився з Ольгою Коростовцевою. Дворянка, найбагатша наречена губернії, випускниця жіночої гімназії, сприйняла одруження як дар Божий і завжди ним пишалася. Молодим же довелося несолодко: народилася й померла донечка, син Борис був хворий на туберкульоз...
У 1873 році, заручившись підтримкою катеринославського земства, О. М. Поль починає безперервні клопотання перед урядом про будівництво постійного мосту через Дніпро (старий міст був дерев'яний, наплавний – його клали просто на воду) та спорудження залізниці на Кривий Ріг. Одночасно О. М. Поль проводить аналізи руди в авторитетних європейських лабораторіях, влаштовує виставку зразків порід в Петербурзькому політехнічному музеї, звертається із проханням провести незалежний аналіз цих зразків до міністерства фінансів... Врешті-решт представники влади почули громадського діяча з далекого українського міста та відправили до Криворіжжя одразу декілька дослідницьких експедицій, які, оглянувши родовище, визнали-таки його цінність та... необхідність залізничного сполучення для його розробки.
У 1881 році уряд виділив кошти на будівництво залізниці та спорудження залізничного мосту через річку Дніпро у Катеринославі. 18 травня 1884 року перший поїзд в урочистій обстановці перетнув освячений міст. На той час він був найдовшим в Європі і отримав золоту медаль на всесвітній виставці в Парижі в 1889 році. Вже до кінця 1884 року (за півроку після відкриття) доходи від залізниці майже покрили витрати на її будівництво. Будівництво залізниці позитивно вплинуло на інтенсивний розвиток міста і краю.
Не тільки металургії віддавав свою енергію Олександр Поль. Він брав активну участь у громадському житті. У 1866 році О. М. Поль був обраний гласним губернського земського зібрання. На цій посаді він займався проведенням земельної реформи і влаштування побуту селян у Верхньодніпровському повіті. Також сприяв розвитку народної освіти в Катеринославській губернії. У 1866-1872 роках Олександр Миколайович входив до складу Катеринославської училищної ради, був членом опікунської ради Маріїнської жіночої гімназії та Першого реального училища, якому подарував зібрану ним колекцію мінералів.
У 1878 р. Олександра Поля рекомендували на посаду голови губернської земської управи, але Поль подякував і відмовився балотуватися на платну посаду.
Відпочити душею від громадських обов'язків дозволяло дослідницьке хобі. Селяни часто бачили струнку фігуру непосидющого пана, який, взявши до рук залізну палицю, вирушав блукати степами, обстежуючи оповиті козацькими легендами балки й урочища колишніх вольностей Війська Запорозького. В результаті таких «експедицій» Олександр Поль зібрав чималу колекцію предметів старовини та в 1871 році був обраний дійсним членом Одеського товариства історії та старожитностей.
Його зібрання нараховувало близько 5000 експонатів, з якими можна було ознайомитись в приватному музеї Поля в Катеринославі. Сучасники відзначали рідкісну для колекціонера-аматора системність: музейні експонати були впорядковані відповідно до історичних епох, від найдавніших часів до XVIII століття, знахідки супроводжували детальні коментарі, зазначалося, коли і де було знайдено кожну річ.
Матеріали про ці знахідки О. М. Поль надрукував у записках Одеського товариства історії та старожитностей.
У 1883 році Олександр Поль познайомився з Дмитром Яворницьким, дозволив юнакові працювати в його бібліотеці, з його колекцією. Він також оплачував Яворницькому робітників, які разом із Дмитром Івановичем вели розкопки на Хортиці, Великому Лузі.
На заощаджені дружиною кошти О. М. Поль побудував на Соборній площі Катеринослава одноповерховий будинок на сім кімнат із величезним підвалом-сховищем для колекції. У п'ятьох кімнатах О. Поль відкрив безкоштовний музей.
12 листопада 1887 року Олександру Миколайовичу було присвоєно звання почесного громадянина міста Катеринослава.
Внаслідок великих фінансових витрат на дослідження залізних руд, розвиток промисловості та придбання старожитностей, наприкінці життя О. Поль з сім'єю опинився у складному матеріальному становищі. Потрібні були гроші на лікування тяжко хворого сина. Дослідник спробував продати свою колекцію. Коли ж із Лондона приїхали покупці, Олександр Миколайович не погодився продати історичні цінності на чужину, бо слава Вітчизни – не для продажу. Таким чином колекція залишилася у Катеринославі, а після смерті Олександра Миколайовича його дружина Ольга Семенівна передала її у новоутворений Катеринославський обласний музей. На місце першого директора музею Поля було запрошено Дмитра Яворницького.
Влітку 1890 р. О. Поль відправив дружину з сином на лікування в Сан-Ремо. Сам поїхав у Кривий Ріг у справах рудника. Заїхав до свого маєтку, побував на розкопках могил – наче підсвідомо прощався з усім дорогим. Останній вечір свого життя він провів у Англійському клубі серед друзів.
Вранці 26 липня 1890 року Олександр Миколайович Поль несподівано помер від серцевого нападу.
Поховали його на Севастопольському кладовищі в Катеринославі. Ховали Поля всім містом, дорога, по якій йшла процесія, була всіяна квітами і освітлена ліхтарями. Але дуже скоро про великого підприємця забули. Ніхто не допоміг його сім'ї, яка як ніколи дуже потребувала грошей.
Нині могила О. М. Поля втрачена. Будинок, де жив, працював і помер О. М. Поль (Соборна площа, 10) – взятий під охорону держави. 19 грудня 1997 р. у Кривому Розі було відкрито пам'ятник О. М. Полю. 15 вересня 2002 р. було відкрито пам'ятник у Дніпрі (скульптор В. П. Небоженко, архітектор В. С. Положій).

***

Запропоновану літературу можна знайти у фондах Централізованої системи бібліотек для дітей (ЦСБД) м. Дніпра.

ЛІТЕРАТУРА ПРО О. М. ПОЛЯ:

Білоусов, Євген Васильович. Славетні імена Придніпров'я / Є. В. Білоусов ; худож. А. Рєпін. – Дніпропетровськ : Дніпрокнига, 2002. – 171 с. : ілюстр. – (Пізнавай і шануй свій край).
ЦДБ(с), б/ф 13

Голуб, Ірина Станіславівна. Сім чудес Дніпропетровщини : художньо-пізнавальне вид. / І. С. Голуб ; іл. А. А. Рєпін. – Дніпропетровськ : Дніпрокнига, 2004. – 167 с. : ілюстр. – (Пізнавай і шануй свій край).
б/ф 17

Дніпропетровськ на рубежі тисячоліть / фото В. Ніколаєва, В. Платонова. – Дніпропетровськ : Проспект, 2001. – 263 с. : фотоілюстр.
б/ф 02, 04

Історія міста Дніпропетровська / за наук. ред. проф. А. Г. Болебруха ; [авт. колектив: А. Г. Болебрух, І. Ф. Ковальова, І. С. Стороженко [та ін.]. – Дніпропетровськ : Грані, 2006. – 596 с. : ілюстр. – Пристат. бібліогр.
ЦДБ(с), б/ф 02, 04, 06, 14, 15, 16, 24, 25, 26, 30

Неповторна Дніпропетровщина : до 15-ї річниці незалежності України / відп. за вип. О. Л. Демидов ; редкол. О. В. Сокульська та ін. – Дніпропетровськ : Арт-Прес, 2006. – 341 с. : ілюстр.
ЦДБ(с), б/ф 02, 03, 04, 06, 07, 08, 09, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 19, 24, 25, 26, 28, 30

Пам'ятник О. М. Полю [Образотворчий матеріал] : [листівка]. - Дніпропетровськ : Дніпрокнига, [2007? ]. – 1 л.
ЦДБ(с), б/ф 02, 03, 04, 06, 07, 08, 09, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 19, 24, 25, 26, 28, 30

Перші прогулянки Дніпропетровськом : зошит-посібник для учнів 2-х класів / [уклад.: Л. Г. Шевцова та інші ; худож. Є. Король]. – Дніпропетровськ : Стілус, 2010. – 32 с. : ілюстр. – (Пізнай свій край).
ЦДБ(мл), б/ф 02, 03, 04, 06, 07, 08, 09, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 19, 24, 25, 26, 28, 30

Платонов, Владимир Петрович. Человек-легенда: Александр Поль / В. П. Платонов. – Днепропетровск : Проспект, 2002. – 208 с. : ил. – Библиогр.: с. 203-206.
ЦДБ(с), б/ф 02, 03, 04, 06, 07, 08, 09, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 19, 24, 25, 26, 28, 30

Рідне місто моє / [редкол.: С. Р. Бурлаков, І. С. Ковальова [та ін.] ; упоряд. В. В. Слобода]. – Дніпропетровськ : Ліра ЛТД, 2008. – 276 с. : ілюстр.
ЦДБ(с)

Рідне місто моє / [редкол.: С. Р. Бурлаков [та ін.] ; упоряд. В. В. Слобода]. – Дніпропетровськ : Ліра ЛТД, 2006. – 275 с. : ілюстр. – Текст укр., рос. мовами.
ЦДБ(с), б/ф 02, 03, 04, 06, 07, 08, 09, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 19, 24, 25, 26, 28, 30

Сердюк, Олексій Володимирович. Найцікавіші місця України / О. В. Сердюк ; [рец.
С. В. Гусак ; худож. О. І. Дябіна]. – Харків : Торсінг плюс, 2008. – 95 с. : фотоілюстр. – (Моя Україна). – Бібліогр.: с. 94.
ЦДБ(с), б/ф 02, 04, 24, 26, 28

Слабошпицький, Михайло Федотович. Українські меценати : нариси з історії української культури / М. Ф. Слабошпицький ; [худож. О. Тарнавська]. – 2-ге вид., допов. – К. : Видавництво М. П. Коць ; Ярославів Вал, 2006. – 416 с. : ілюстр.
ЦДБ(с)

Старт в третье тысячелетие : очерки о Приднепровье / [авт.: В. Платонов, В. Мороз и др. ; фот.: В. Николаев и др.]. – Днепропетровск : Проспект, 2002. – 303 с. : ілюстр., фотогр.
б/ф 02, 04, 06, 08, 24

Чудове місто на Дніпрі : зошит-посібник для учнів 3-х класів / [уклад.: Л. Г. Шевцова та інші ; худож. Є. Король]. – Дніпропетровськ : Стілус, 2010. – 36 с. : ілюстр. – (Пізнай свій край).
ЦДБ(мл), б/ф 02, 03, 04, 06, 07, 08, 09, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 19, 24, 25, 26, 28, 30

Україна Incognita / [за заг. ред. Л. Івшиної ; упоряд.: В. Панченко, С. Махун, І. Сюндюков]. – Вид. 7-ме, стер. ; Перше вид. 2002 р. – К. : Українська прес-група, 2015. – 400 с. – (Бібліотека газети "День").
ЦДБ(с)

***

Алексеенко, Анастасия. Повесть о великом горожанине / А. Алексеенко // Горожанин. – 2007. – № 36. – С. 11.

Беликова, Людмила. История края – в музейных экспозициях / Л. Беликова // Вісті Придніпров'я. – 2007. – 22 лют. – С. 15.

Дмитренко, Ярослав. Немецкие корни Кривого Рога : Поль был потомком германских рыцарей / Я. Дмитренко // Вісті Придніпров'я. – 2010. – 18 листоп. – С. 7.

Кочергін, Ігор. Нові факти до біографії Олександра Поля / І. Кочергін // Моє Придніпров'я : календар пам'ятних дат Дніпропетровської області на 2012 рік : 2 півріччя. – Дніпропетровськ, 2011. – С. 37-40. – Бібліогр.: с. 40.

Кувшинова, Яна. Человек, изменивший Днепропетровск : [об известном общественном деятеле и предпринимателе, археологе, коллекционере Александре Николаевиче Поле] / Я. Кувшинова // Днепровская правда. – 2008. – 22 авг. – С. 11.

Лазебник, Валентина. "Ім'я О. М. Поля довічним буде для усього нашого краю..." : 1 вересня виповнилося 175 років від дня народження Олександра Поля / В. Лазебник // Наше місто. – 2007. – 4 верес. – С. 5.

Полынь, Ирина. Патриоты до глубины своего кармана / И. Полынь // Днепр вечерний. – 2007. – 6 апр. – С. 18.

Романчук, Любовь. "Вечорка" нашла могилу Поля? : есть версия, что наш знаменитый земляк покоится в кургане в Севастопольском парке / Л. Романчук // Днепр вечерний. – 2008. – 14 нояб. – С. 19.

Романчук, Любовь. Полюшко Поля : "Вечерка" побывала в усадьбе, где жил легендарный екатеринославский промышленник / Л. Романчук // Днепр вечерний. – 2010. – 1 сент. – С. 7.

Романчук, Любовь. Черный Корсар и проклятие скифов : городские байки / Л. Романчук // Днепр вечерний. – 2017. – 23 мая (№ 35). – С. 23.

Романчук, Любовь. Черный Корсар и проклятие скифов : городские байки / Л. Романчук // Днепр вечерний. – 2017. – 30 мая (№ 37). – С. 11. – Закінч. Початок 23 трав. 2017 (№ 35).

Терентьева, Наталия. "Степной Колумб" Александр Поль / Н. Терентьева // Вісті Придніпров'я. – 2012. – 6 верес. – С. 18.

Терентьева, Наталия. Человек и гражданин / Н. Терентьева // Вісті Придніпров'я. – 2008. – 4 верес. – С. 1.

Трубачева, Кристина. Повесть о гениальном человеке / К. Трубачева // Наше місто. – 2012. – 2 жовт. – С. 8.

Хохолев, Виктор. Немецкие колонии на Екатеринославщине. Ч. 2 / В. Хохолев // Эпоха в лицах. – 2011. – № 22. – С. 16.

Хохолев, Виктор. Прошлое и настоящее Лагерной улицы / В. Хохолев // Горожанин. – 2009. – № 15. – С. 16.

Хохолев, Виктор. Стражи степей Днепровских / В. Хохолев // Горожанин. – 2010. – № 20. – С. 16.

Чаплыгин, Александр. Он оживил край и воскресил Екатеринослав : кто возродит поместье Александра Поля? / А. Чаплыгин // Наше місто. – 2008. – 12 верес. – С. 24.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ:

Александр Николаевич Поль (1832-1890) – «степной Колумб» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://gorod.dp.ua/history/article_ru.php?article=33. – Назва з екрану.

Александр Поль: подвижник из Екатеринослава [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://literator.in.ua/42-alexandr-pol-iz-yekaterinoslava.html. – Назва з екрану.

Голуб Ірина. Поль Олександр Миколайович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.libr.dp.ua/region/Pol.htm. – Назва з екрану.

Олександр Поль: коротка біографія [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.uamodna.com/articles/slava-vitchyzny-ne-dlya-prodazhu/. – Назва з екрану.

О. Поль – нащадок гетьмана чи з роду кардинала? [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.ukrainica.org.ua/ukr/content/508. – Назва з екрану.

Ніколаєва, Тетяна. Олександр Поль: підприємець, громадський діяч та дослідник Придніпровського краю [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/32397/21-Nikolayeva.pdf?sequence=1. – Назва з екрану.


Ukrainian Chinese (Traditional) English French German Italian Russian Spanish

Залиште своє питання або відгук